Тиждень права

                                    Всеукраїнський  тиждень права.

Указом Президента України від 8 грудня 2008 року № 1149/2008 з нагоди 60-ї річниці проголошення Загальної декларації прав людини започатковано Всеукраїнський тиждень права, який проводять щороку протягом тижня, що включає 10 грудня – День прав людини. Саме в цей день Генеральна асамблея ООН прийняла в 1948 році Загальну декларацію прав людини.

     Реальність прав людини, гарантованих Конституцією та міжнародними угодами нашої країни, виявляється у тому, що існують засоби реалізації цих прав і їх можна захистити у випадку порушення. Для забезпечення реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина, Конституція і законодавство України передбачають можливість здійснення громадянами певних дій, а також утворення системи органів держави, призначенням якої є допомога громадянам у реалізації і захисті їх прав. Можливості здійснення громадянами певних вчинків щодо захисту власних прав і свобод і система органів, які захищають і забезпечують ці права та свободи утворюють юридичний механізм захисту прав людини.

    Юридичний механізм захисту прав людини – це можливості здійснення громадянами певних вчинків щодо захисту власних прав і свобод і система органів, які захищають і забезпечують ці права та свободи.

     Конституція України передбачає такі можливості здійснення громадянами дій, спрямованих на захист їх прав і свобод, як:

Þ               захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань(ст.27 ч.2;ст..55 ч.5) :

  Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

  Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Þ               об’єднуватися в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод (ст. 36, ч.1); проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39):

  Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

  Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Þ               направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення до органів державної влади (ст. 40);

Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Þ               захищати в суді свої права і свободи (ст. 55,ч.1 і 2);

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Þ               звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ст. 55, ч.3);

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Þ               звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних установ або органів (ст. 55, ч.4).

Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

До складу державних органів, які, згідно з Конституцією, зобов’язані захищати і гарантувати права і свободи людини належать: 1) Верховна Рада України; 2) Президент України; 3) Кабінет Міністрів; 4) центральні та місцеві органи державної виконавчої влади; 5) органи місцевого самоврядування; 6) органи міліції; 7) служба безпеки; 8) прокуратура; 9) суд, який діє відповідно до загальних принципів судочинства, визначених у ст. 129 Конституції України.

Конституція України 1996 року ввела до складу системи органів захисту прав людини такі нові елементи, як Уповноважений Верховної Ради з прав людини і Конституційний Суд.

Посада державного захисника прав і свобод людини існує в багатьох країнах світу (наприклад, у Швеції, Данії, Фінляндії, Польщі та ін.), де його ще називають омбудсменом. Головним призначенням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є здійснення парламентського контролю за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина. Цілями парламентського контролю, який здійснює Уповноважений Верховної Ради, є: захист прав і свобод людини, проголошених Конституцією, законами і Міжнародними  угодами  України;  запобігання порушенням прав і свобод людини або сприяння їх поновленню; сприяння приведенню законодавства України у відповідность до Конституції і міжнародних стандартів у сфері прав людини; запобігання будь-яким формам дискримінації відносно реалізації людиною своїх прав і свобод. 

До Уповноваженого Верховної Ради за допомогою може звернутися з письмовою заявою кожна людина (громадянин України, іноземець або особа без громадянства, що проживають в Україні, особи, позбавлені волі) або її представник, яка вважає, що порушені права, гарантовані Конституцією і законодавством України. Уповноважений повинен прийняти ці заяви до розгляду, якщо після порушення прав пройшло не більше 1 року (у виняткових випадках – до 2-х років) і якщо це порушення не розглядається в суді.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини також здійснює перевірки стану дотримання прав людини в країні і подає щорічну доповідь Верховній Раді. Він за власною ініціативою може направляти в різні органи державної влади подання про порушення прав людини. 

Слід зазначити, що Уповноважений Верховної Ради з прав людини своїм рішенням не може змінити рішення органу виконавчої влади або судової інстанції, яке порушило права людини. Він може запропонувати органу виконавчої влади відмінити свої рішення, або звернутися до вищої судової інстанції. На відміну від нього, Конституційний Суд своїм рішенням може скасувати рішення або нормативний акт будь-якого любого органу державної влади – парламенту, Президента,  уряду,  суду – якщо  визнає  їх  неконституційними.

Особлива увага приділяється рівності та гарантії доступу кожного до правосуддя. Постійне інформування громадськості про роботу Зборівського районного суду здійснюється за допомогою всесвітньої комп’ютерної мережі Інтернет. На офіційному веб-сайті суду доступна і постійно оновлюється інформація за такими розділами:

-         новини суду;

-         керівництво;

-         справи призначенні до розгляду суду, тощо…