ПРИНЦИПИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДОВОЇ ВЛАДИ

ПРИНЦИПИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДОВОЇ ВЛАДИ

28 березня 2015 року набрав чинності Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, прийнятий Верховною Радою України12.02.2015року. Цим законом внесено зміни в низку Законів, які стосуються здійснення правосуддя в Україні. Це зокрема Цивільний процесуальний кодекс, Кримінально-процесуальний кодекс, Кодекс адміністративного судочинства, Кодекс про адміністративні правопорушення, Закон України “Про доступ до судових рішень”, Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, та інші.

Стаття 55 Конституції України зазначає, що «Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від по­рушень і протиправних посягань». Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. З ст. 8 Конституції).

Українське законодавче регулювання доступу до суду має загальнодозвільний характер, гарантує право на звернення у судові інстанції та оскарження рішень органів влади й посадових осіб.

Цьогорічну Конференцію, яка проходила з 11 до 14 жовтня на острові Бріоні (Хорватія), було організовано Верховним судом Республіки Хорватія спільно із Міністерством юстиції Республіки Хорватія та Інститутом «Правова ініціатива у Центральній Європі та Євразії» (CEELI – Інститут, м. Прага). Учасники щорічної Конференції, заснованої у Празі 2011 року, основну увагу зосереджують на зміцненні верховенства права у всьому світі.

Загальна декларація прав людини передбачає, що всі люди рівні перед законом і мають право на рівний захист законом. Кожен має право на доступ до компетентного, незалежного й безстороннього суду для розгляду цивільних позовів або кримінальних обвинувачень у тому числі право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Незалежність судової влади є неодмінною передумовою функціонування системи правосуддя. Незалежність судової влади є не її привілеєм, а обов’язком, що виникає з права кожного на справедливий суд.

Підсумком роботи конференції стало підписання Декларації щодо принципів незалежності судової влади, проект якої складено на основі дискусій та обговорень на минулорічній конференції у м. Тбілісі (Грузія).

Зазначені принципи встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади та стандарти незалежності окремих суддів. Ці принципи символізують повну прихильність Конференції голів верховних суддів країн Центральної та Східної Європи до верховенства права й призначені бути орієнтиром для окремого судді у виконанні ним важливих судових обов’язків, допомагати судовій владі в самоуправлінні, сформувати основу для дискурсу між трьома гілками державної влади, а також сприяти формуванню поваги до судової влади та вдячності громадськості судовій владі.

       Судова влада - надзвичайно цінний інститут у кожному суспільстві.

Загальна декларація прав людини (стаття 10), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (пункт 1 статті 14), а також Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 6) проголошують, що кожен повинен мати право на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону. Незалежність судової влади є необхідною для реалізації цього права.

       Судді повинні підтримувати цілісність і незалежність судової влади й завойовувати довіру людей, уникаючи непристойної поведінки та її проявів у своїй офіційній і приватній діяльності.

До тієї міри, що відповідає їхнім обов’язкам як представників судової влади, судді, як і інші громадяни, мають право на свободу вираження поглядів, переконань, зібрань та створення асоціацій, за винятком того, що суддя повинен утримуватися від політичної діяльності.

        Окрім як з метою забезпечення належного та своєчасного розгляду судових справ, жоден суддя не повинен переводитися компетентними органами, відповідальними за адміністрування судової влади, з однієї юрисдикції чи функції до іншої без власної згоди.

        Розподіл справ між суддями повинен здійснюватися випадковим чином та на основі чітких, об’єктивних і прозорих критеріїв, заздалегідь визначених зборами суддів відповідного суду.

        Повноваження законодавчої та виконавчої влади, що можуть впливати на виконання суддями своїх функцій, їх винагороду, умови праці чи ресурси, не повинні використовуватися для погроз чи тиску на конкретного суддю, суддів чи судову владу в цілому.

        Органи виконавчої влади повинні повсякчас гарантувати безпеку й фізичний захист суддів та їхніх сімей. До таких заходів належить захист судів і суддів, які можуть стати чи вже стали жертвами погроз або актів насильства.

        Органи законодавчої та виконавчої влади зобов’язані дбати про авторитет судової гілки влади і, коментуючи судові рішення, не повинні критикувати їх до тої міри, яка може підірвати довіру суспільства до судової влади. Органи законодавчої та виконавчої влади зобов’язані поважати судові рішення, повинні уникати дій, які можуть поставити під сумнів бажання цих органів виконувати судові рішення, за винятком наміру подати апеляцію.

        Як ЗМІ, так і судова влада покладаються на підтримку одне одного: як суди підтримують право ЗМІ розслідувати й публікувати інформацію, так і ЗМІ відіграють важливу роль у забезпеченні та підтримці поваги громадськості до судової влади. Судова влада визнає, що право громадськості на отримання інформації про судові рішення, а також відповідальність суддів перед громадськістю вимагають належного висвітлення в ЗМІ рішень і поведінки суддів. У зв’язку з цим процесуальні дії суду мають бути прозорими, крім випадків, коли закон вимагає конфіденційності.